Велике переселення українців. Чи можемо знайти в цьому позитив?
Главная » Парсер » Велике переселення українців. Чи можемо знайти в цьому позитив?
01 июня, 2023
Нет комментариев
Повномасштабна війна спричинила небачене переміщення українців усередині країни та по всьому світу.
Багато жінок із дітьми вимушено переїхали до країн Європи. Якщо це передбачає бізнес-модель, бізнеси також перемістили свої офіси за кордон. Багатьом підприємствам з небезпечних регіонів з різних причин такий варіант не підійшов, і ці компанії знайшли нову домівку в безпечних областях України.
Після війни вся країна докладе зусиль, щоб остання хвиля української еміграції повернулась додому. Хоча зрозуміло, що повернуться не всі. Чим довше триває війна, тим більше наших співгромадян, на жаль, перейдуть у статус «колишніх».
Якщо кількість тих, хто не повернеться, буде великою, це може спричинити демографічну кризу, тому за них треба боротися — заохочувати повертатися. Проте ті українці, які все ж таки повернуться, матимуть більше розуміння західної економіки й правил, за якими живуть люди в Європейському Союзі. Багато тих, хто виїхав, були до того за кордоном кілька разів: їх знайомство з зовнішнім світом обмежувалось пляжами Туреччини та Єгипту. Зараз вони бачать європейські країни «зсередини» і краще розуміють засади західного світу: суспільства з «людським обличчям», але все-таки побудованого за капіталістичною схемою.
Дедалі більше наших співгромадян зараз знаходить роботу за кордоном. З одного боку це ще один якір, який утримує їх від повернення додому, але з іншого — реальний кейс «занурення» в корпоративну культуру західного ґатунку. Яку ті, хто повернуться, цілком можливо, переноситимуть на український ґрунт.
Не викликає сумніву, що основою добробуту європейських країн є середній підприємницький клас, який «цементує» місцеві економіки у випадку великих криз. Кількість українців, які перебували в еміграції ще до повномасштабної війни й повернулися додому, можна відстежити, пройшовшись вулицями українських міст. Чим більше в населеному пункті піцерій на кшталт «Неаполітано», тим більше колишніх українців після роботи в Італії повернулися додому. Можливо, нинішні емігранти, які вирішать жити на Батьківщині, теж захочуть відкрити свій бізнес за прикладом тих закладів за кордоном, де вони працювали під час вимушеної втечі.
Зустрічав багато думок про те, що західні країни зацікавлені в тому, щоб наші біженці залишились у них назавжди. Не хочу особливо сперечатися з цією думкою, але не так давно поширилась новина, що уряд Ірландії має намір фінансово допомагати українським біженцям, які знайшли прихисток у них, але хочуть повертатись додому.
Звісно, йдеться про час, коли закінчиться програма захисту українських біженців — наразі її продовжено до березня 2024 року. Людей, які хочуть повернутись, як каже статистика, наразі небагато: якщо подивитись саме на Ірландію, то 41% українських біженців хочуть лишитись там жити, 24% воліли б повернутись і 32% вагаються.